Заступник міністра юстиції Іван Ліщина: що означає і до чого призведе перемога України в ЄСПЛ по Криму 19.01.2021

News

Європейський суд з прав людини повідомив про готовність розглянути по суті міждержавний позов "Україна проти Росії (щодо Криму)", а також узяв до розгляду майже всі претензії України. Суд обґрунтував це рішення тим, що було отримано достатньо доказів здійснення Росією ефективного контролю над Кримом з 27 лютого 2014 року – задовго до того, як вона офіційно визнала такий факт. Про те, які саме юридичні наслідки для Росії матиме рішення ЄСПЛ та коли чекати вирок суду в інтерв’ю "Цензор.НЕТ" розповів заступник міністра юстиції України - уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина.

"ЄСПЛ В СВОЄМУ РІШЕННІ ЗАЗНАЧИВ, ЩО РОСІЯ ОТРИМАЛА ЕФЕКТИВНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ КОНТРОЛЬ НАД КРИМОМ ДО ПРОВЕДЕННЯ "РЕФЕРЕНДУМУ"

ЄСПЛ не може розглядати питання про анексію або окупацію Криму як таку, та й загалом щодо агресії Росії проти України, бо це – поза його компетенцією. Що нещодавнє рішення означає для України як держави?

– Чи може розглядати Європейський суд з прав людини питання щодо анексії чи агресії, залежить від того, як його ставити. Якщо ми ставимо питання, чи може ЄСПЛ стягнути з Росії компенсацію за агресію, то звісно ні – це не його компетенція. Та якщо йдеться про те, чи може суд частково підтвердити факт агресії, то власне в цьому і полягало одне із завдань Міністерства юстиції, коли подавався цей позов. Серед іншого було необхідно юридично закріпити факт неспровокованої агресії з боку Російської Федерації на території Криму, яка призвела до втрати Україною території. Що власне і було встановлено в рамках рішення суду. ЄСПЛ в своєму рішенні вказав, що Росія отримала ефективний військовий контроль над Кримом до проведення "референдуму", до підписання договору, який нібито приєднав так звану республіку Крим до Росії.

Російська Федерація прагнула продемонструвати, що її дії були результатом агресивних дій з боку України. На що Європейський суд з прав людини чітко зазначив, що жодних таких дій з боку нашої країни не було. А дії Російської Федерації із захоплення Криму є саме тим, чим ми їх і називаємо, – військовою окупацією. Суд це називає ефективним контролем за територією за допомогою військових засобів.

Коментуючи рішення, ви заявили, що це фактично розблоковує можливості для громадян і комерційних підприємств, які постраждали від окупації Криму Росією, вимагати компенсації. А чому цього не можна було робити раніше?

– Звертатися можна було й раніше. Проблема була в тому, що ЄСПЛ не міг розглядати питання, пов’язані з порушенням прав людини, з 27 лютого 2014 року, коли Росія захопила Крим, до умовно 18 чи 21 березня того ж року (Росія сама не дуже точно знає), коли вона почали визнавати наявність ефективного контролю. За цей період заяви щодо подій, які відбувалися на території АРК, пов’язані з анексією, захопленням території, діями так званої "Самооборони Криму", суд розглядати не міг. Він не міг встановити наявності у Росії юрисдикції на цій території. Та зараз її було встановлено, і тому ЄСПЛ може продовжувати розгляд таких справ.

Скільки таких позовів подано?

– Не знаю, нам поки що саме таких індивідуальних позовів ще не передавали на коментар. Суд каже, що є близько 7 тисяч заяв, пов’язаних із Кримом і Донбасом, але ми поки що отримували матеріали десь по 200, вони всі пов’язані з Донбасом.

А суд загалом повинен звертатися до України, якщо люди позиваються до Росії?

– Суд мав би нам переслати ці заяви на тій підставі, що держава, громадянами якої є заявники, автоматично має право брати участь у справі як третя сторона.

Україні вдалося довести, що з лютого 2014 року російські війська в Криму не були пасивними спостерігачами. Чи важливо це для інших міжнародних інституцій? Для того ж суду в Гаазі?

– У нас є встановлений міжнародним судом факт за результатами розгляду доказів, поданих двома сторонами. Причому ефективний контроль підтверджено не з моменту, який Росія сама офіційно визнає, а з лютого 2014 року, коли й було захоплено Крим. Це безперечно матиме велике значення для міжнародного іміджу України, для діалогу з Російською Федерацією. Та власне і для самої Росії, бо нині їм посилатися на результати референдуму безглуздо. Який може бути референдум на окупованій території?

Гадаєте, змінять риторику?

– Навряд чи Росія змінить риторику, але Захід ще менш буде схильний це сприймати, ніж раніше.

ЄСПЛ підтвердив нікчемність усіх "юридичних рішень", які ухвалювала самопроголошена влада Криму після 27 лютого. Чи означає це, що вони автоматично скасовуються?

– Їх і до цього часу не сприймали всерйоз. Але очевидно, що російська влада не буде стріляти собі в ногу і скасовувати ці рішення. Хоч ви абсолютно праві, коли кажете, що вони не мають жодного юридичного сенсу поза сучасним станом Криму.

Тобто, загалом, Росія може й не робити висновків з цього рішення?

– Важко очікувати чогось іншого в рамках нинішньої риторики кримської влади. В історичній перспективі, звісно, ситуація буде іншою. Ще не було такого випадку, щоб країна не виконала рішення Європейського суду з прав людини.

А це рішення ЄСПЛ щодо Криму власники бізнесу, які зазнали збитків через анексію, зможуть використовувати як аргумент в інших судах?

– Дуже сподіваюся, що представники бізнесу це використовуватимуть. Ми намагалися відбудувати основу для подальших процесів проти Російської Федерації. Основу, на якій індивідуальні справи, інвестиційні справи рухатимуться далі, щоб заявники могли стягувати компенсації з Росії за порушені права.

Читала, що обговорювалося кілька дат. 20 лютого – дата, яка фігурує в медалях Міноборони РФ "За повернення Криму", а також говорили про 22-24 лютого, коли масово надходили повідомлення про російських військових, які розмістилися на ключових трасах у Криму. Чому, зрештою, вирішили доводити, що Україна втратила контроль над півостровом у ніч з 26 на 27 лютого 2014 року, коли було захоплено будівлю Верховної Ради Кримської автономії?

– Річ у тому, що ЄСПЛ розглядає питання ефективного контролю як питання факту. Тобто, коли можна сказати, що такий контроль відбувся. Тому якісь юридичні підстави, як, наприклад, українські закони, які встановлюють окремі дати, не є доказом – це просто твердження, його треба доводити. Довести реалістичніше було саме цю дату. Бо саме тоді було захоплено будівлю Верховної Ради АРК. Під дулами автоматів проголосовано новий склад проросійського уряду, який узяв під контроль усі цивільні інституції.

До того ж, це перша підтверджена дата, коли російські війська почали блокувати українські підрозділи: і військові, і правоохоронні. Тоді ж вони взяли під контроль усі точки входу в Крим. Тобто це був саме той момент, коли вони запустили маховик окупації.

Сама по собі медаль виявилася корисною, адже показала дату, коли почалася операція. Але теоретично, якби щось пішло не так, вони могли її не завершити і не отримати контроль. Нам було необхідно встановити, коли саме відбувся контроль. І ми доводили, що він почався з 27 лютого. А Європейський суд з прав людини з нами погодився.

До речі, пояснювальна записка до українського закону, який визначає 20 лютого 2014 як дату, від якої відраховується окупація, визнає, що фактичний контроль РФ над Кримом отримала 26 лютого, коли було захоплено ВР АРК (насправді це відбулось в ніч з 26 на 27), але бере за основу дату початку операції, що завершилась окупацією, опираючись на міжнародне гуманітарне право.

В одному з інтерв’ю нашому виданню ми вже говорили про те, що включає поняття ефективного контролю. Але давайте ще раз нагадаємо, адже людям це важливо розуміти.

– Це юридичний термін, в який різні міжнародні суди вкладають різний зміст. Є розуміння ефективного контролю з погляду міжнародного права, яке встановлює Міжнародний суд ООН, для визначення кримінальної відповідальності. Для ЄСПЛ розуміння полягає в єдиному питанні: хто несе відповідальність за порушення прав людини на певній території.

Чи можете розповісти про докази, надані Україною? Як доводили те, що відбулося саме військове захоплення півострова?

– Рішення суду об’ємне і ґрунтовне. І мені дуже приємно було читати частину, де йдеться про доказову базу, надану Україною. Бо згадуєш, як ти збирав ці докази, де їх знаходив. Там перелічено досить велику кількість свідків, яких допитував Секретаріат Уповноваженого у справах ЄСПЛ. Ми цих людей знаходили, домовлялися про зустрічі – або вони до нас приходили, або ми їхали в якісь екзотичні локації. Знаходили змогу отримати інформацію від державних органів, які не завжди виявлялися готовими нею ділитися. Це було непросто.

Коли готували перші подання, ніхто не знав, як це правильно робити, просто не мали на той час такого досвіду. Тобто спочатку навіть були посилання на деякі ЗМІ як джерело. Після мого призначення в 2016 році ми змінили підхід. Намагалися докази підкріпити свідченнями, як це прийнято в міжнародних судах. Наприклад, до будь-якого відео додавали свідчення людини, яка або знімала його, або була в кадрі, чи навіть стояла поруч і могла підтвердити справжність цих подій.

Вибудовували хронологію?

– Так, ми створили детальну хронологію захоплення Криму, де похвилинно показували пересування російських військ. Хто заходив, у який час, куди йшли, що робили, якою була кількість техніки і військовослужбовців. Суд практично повністю у своєму рішенні відтворив цю хронологію. І вона досить потужна. Суд посилається на неї в рішенні як на не заперечений Росією доказ отримання ефективного контролю над територією за допомогою військових засобів.

Ми зробили серйозний аналіз на підставі документів, які отримали від СБУ, прикордонників, прокуратури. Також використовували записи, які робили журналісти. Журналісти фіксували військових і техніку, а ми потім намагалися встановити, де це було, коли саме, куди рухалися тощо. Завдяки цій хронології, на мій погляд, ЄСПЛ і вирішив, що в нього достатньо доказів, аби ухвалити рішення щодо ефективного контролю зараз, а не переносити це питання на стадію розгляду по суті, як це було зроблено в справі "Грузія проти Росії".

Скільки на це все пішло часу? Це ж величезна кропітка робота…

– Це важко вирахувати. Ну, чотири роки мого життя і життя Маргарити Сокоренко – це керівник управління з міждержів, яка все це тягнула від самого початку. Ми їздили десь рік Україною, знаходили людей в Одесі, Львові, одного свідка навіть на секретній військовій базі в Маріуполі знайшли, фіксували їхні показання. Будуть у мене колись дуже цікаві мемуари, я думаю.

Під "екзотичними локаціями" мали на увазі цю секретну базу?

– Не тільки. В Києві ми одну людину допитували в дивному помешканні. Було доволі страшно. Але записали і потім нотаріально закріпили свідчення цього нашого співрозмовника.

А чому страшно? Що це було за помешкання?

– Зараз не розповідатиму.

Заінтригували, чекатиму мемуарів. Скажіть, а скільки випадків порушень прав людини описує наша сторона в позові? Скільки в них постраждалих?

– За кількістю епізодів навіть не можу порахувати. Ми їх систематизували по групах. Із них три ЄСПЛ відхилив, визнавши, що відсутня системність порушень.

Суд зокрема не побачив системності в тому, що російська влада в Криму націоналізувала власність українських військових. Чому? Вони ж фактично загарбали все, що трапилося на шляху.

– У цій частині, якщо чесно, я не дуже зрозумів, чому саме суд так визнав. На мій погляд, ми подали з цього приводу достатньо інформації.

Ще один із пунктів, які не взято до розгляду, – "адміністративна практика вбивств і розстрілів" Про що йдеться?

– Це вбивства українських військових. Ми встановили два такі випадки. Суд сказав, що цього не достатньо, щоб розглядати як системне порушення прав людини.

Щодо переслідувань іноземних журналістів також було мало фактів? Це ще одна група порушень, яку не розглядатимуть.

– Лише у частині фактів, які стосуються затримання іноземних журналістів. Частину ж стосовно доступу до інформації і обмеження прав представників ЗМІ визнано прийнятною.

До речі, прийнято й частину, яка стосується зникнення людей, тому вбивства все одно будуть розглядати.

Чи вивчатиме суд роль Путіна у подіях, пов'язаних із Кримом?

– Тільки в плані доказової бази. Наприклад, з погляду участі російських військ. Чи, скажімо, контролю Росії за "Самообороною Криму". Тут розглядається питання відповідальності Росії як держави, а не конкретних осіб.

Скільки свідків із нашого боку, скільки – з російського?

– З нашого – понад 20, а Росія не подавала свідків. Вони багато посилалися на якісь незрозумілі статті з різних джерел, включаючи новини з російських сайтів. ЄСПЛ цим доказам надав набагато менше ваги, ніж конкретним свідченням учасників і очевидців подій, які подавала українська сторона.

А суд може призначити експертизу відео чи фотоматеріалів?

– Залежить від обставин. Росіяни подавали відео свого Путіна. Ми ж подавали багато різних відеоматеріалів, але все підтверджували свідченнями людей, як я вже казав. Тому суд вирішуватиме: він довіряє конкретному свідку чи ні. Якщо довіряє, то й відео буде вважатися достовірним.

Росія може наполягати на проведенні експертиз?

– Будь-яка сторона може зробити все, що завгодно. Вони намагалися по Донбасу казати, що ми підробляємо відео. Це велика країна, там багато експертних установ, вони можуть зробити будь-яку експертизу і принести її до ЄСПЛ.

Серед свідків з нашого боку є люди, які постраждали від насильницьких дій російських правоохоронців, військових?

– Звісно. Серед них – багато активістів, яких піддавали тортурам і тримали в приміщенні гауптвахти в Севастополі.

А кримські татари?

– Також. Наприклад, один зі свідків – Рефат Чубаров.

Як ця справа рухатиметься далі?

– Упродовж наступних 5-10 років суд запропонує сторонам обмінятися додатковими поясненнями по суті. Потім пильно вивчатиме надані матеріали. Далі, очевидно, слід очікувати засідання з допитом свідків.

Позов "Грузія проти Росії" було подано ще 2008 року, але й досі немає рішення по суті…

– Рішення по суті в справі "Грузія проти Росії" має бути винесено 21 січня цього року.

Чекали, що в рішенні по Криму на етапі вирішення про прийнятність буде підтверджено ефективний контроль, чи це стало несподіванкою?

– Не сподівався, що буде таке рішення, здивувався, коли нам його оголосили. Справді думав, що буде, як у ситуації з Грузією: спочатку рішення щодо прийнятності, а розгляд питання щодо ефективного контролю залишать на другий етап. Коли дізнався про рішення, спершу не повірив, чекав, щоб прочитати. Загалом це круто!

Хотілося б ще дожити до виконання рішення, яке, сподіваюся, буде на нашу користь, а не чекати, як Кіпр, 40 років.

– Я вже думав колись про те, що ті юристи, які починали справу "Кіпр проти Туреччини", напевне, не дожили до остаточного рішення, яке суд ухвалив у 2015 році.

Який ми остаточний результат сподіваємося отримати від процесу в ЄСПЛ?

– На наступному етапі ми сподіваємося на рішення, яким буде визнано системні порушення прав людини з боку РФ на території Криму та встановлено компенсацію постраждалим особам.

Тобто, якщо на момент винесення рішення Росія не захоче піти з Криму, то й не робитиме цього, але змушена буде заплатити компенсації людям, які постраждали?

– Саме так.

Коли плануєте ставити питання про фінансові компенсації?

– Дуже нескоро. Спочатку, найімовірніше, буде рішення по суті, а потім можна рахувати розмір сатисфакції. Подивимося, що буде в рішенні по Грузії.

Питання компенсації вирішується на окремому процесі?

– Суд може за своїм бажанням, розглянувши справу по суті, призначити сатисфакцію або винести це питання на окремий процес.

А що з позовом, який стосується порушень прав людини на окремих територіях Донецької й Луганської областей?

– Ми закінчили обмін матеріалами по українській частині, потім ЄСПЛ долучив до цього процесу Нідерланди. На цей рік у суду досить амбітний план щодо процедурного графіка, передбачається обмін позицій між сторонами. Планується, що ЄСПЛ проведе засідання щодо прийнятності розгляду справи цього року.

Дату засідання можете назвати?

– Є попередній графік, але я не можу його розголошувати.

Росія не приховує, що не збирається залишати Донбас, там продовжують видавати російські паспорти. Ці всі факти документуються? Їх долучатимете?

– Ми поки що нічого не долучатимемо, тому що хочемо вийти на рішення про прийнятність.

Є ще позов "Україна проти Росії" щодо порушення прав українських політичних в'язнів. Чи є тут якісь новини?

– ЄСПЛ об’єднав справу політв’язнів зі справою щодо Криму, чекають коментар від Росії. Очевидно, їх об’єднали тому, що ці заяви були дещо схожі в частині вивезення в’язнів. Ми скаржилися на такі факти, як на окреме порушення прав людини. Побачимо, як воно рухатиметься далі.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"

© Censor.net